Наганяння гончаків потрібно починати з щеняти 10-місячного або ж річного віку, тобто тоді, коли воно стане фізично міцним. Якщо в цьому віці щеня починає ганяти звіра і охоче бере його слід, не можна давати йому великого навантаження, яке перевтомлює собаку, призводить до ослаблення кінцівок і всього організму в цілому.

До того, як взяти щеня в ліс для наганяння, воно повинно вміти ходити на поводку, бути слухняним, відчувати свою залежність, добре йти па поклик, не кидатись на свійських тварин тощо.

Для наганяння потрібно вибрати такі лісові угіддя, де є значна кількість зайців та лисиць. На підході до лісу не треба відразу пускати собаку, а слід трохи постояти, заспокоїти його, якщо він гарячкує, і дати йому прикорм. Потім слід увійти до лісу і, знявши нашийник, пустити собаку на пошук.

паратість (швидкість гону) собака саме під час тренування і полювання вдосконалює.

Пошук у собаки потрібно розвивати, перебуваючи в лісі, нагадуванням собаці про свою присутність. Гончак, знаючи, що господар тут, недалеко від нього, буде почувати себе сміливіше, виявляти ініціативу, поступово віддалятиметься, пошук стане більш широким і глибоким.

Не слід боятись, що гончак може заблудитись і не повернутись в кінці полювання. А тому не рекомендуємо до певного часу викликати собаку голосом, азартно манити його начебто на гарячий слід, користуватися трубою, бо така поведінка власника ніякої користі для розвитку широкого пошуку не дасть. Щоб не загубити собаку в лісі, необхідно коли-не-коли давати сигнали рогом. Гончак почує сигнал, триматиметься напряму мисливця і продовжуватиме пошук.

Деякі власники гончаків практикують наганяння мовчки, боячись своїм гучним порськанням підняти звіра. Такий метод наганяння є хибним, бо собака витрачає багато часу для перевірки місцеположення мисливця, припиняючи пошук дичини.

Не дозволяється силувати і карати собаку, якщо він відмовляється йти па пошук. Цим можна тільки залякати несміливого собаку, і він зовсім відмовиться від розшуків звіра. Краще з таким собакою частіше бувати в лісі і по­ступово привчати його до пошуку.

Правильним наганянням виробляється така важлива властивість гончака, як в’язкість під час гону. Гончак повинен гнати звіра доти, поки мисливець не вб’є його. Якщо гончак припинив гін, потрібно, не чекаючи його повернення, негайно підійти до місця сколювання та допомогти собаці знайти слід. Треба пам’ятати, що місце, де собака загубив слід звіра, завжди позаду від того місця, де він припинив гін. В цьому разі необхідно повернутись трохи назад і разом з собакою зробити коло.

Якщо собака відразу пішов у кущі і не боїться відійти від мисливця, потрібно вибрати собі стежку, просіку і йти по ній, заохочуючи його словами: «шукай, шукай, собачко», «знайди, знайди його», «підніми косого». Собака буде знати, що господар іде в напрямі її пошуку, а тому спокійно продовжуватиме пошук. Якщо звіра багато, гончак може швидко підняти зайця з лігвища і кинутись навздогін за ним, подаючи з великим азартом голос. Через деякий час гін може припинитись і гончак, загубивши слід звіра, повертається до господаря.  Мисливець повинен якомога швидше підійти на місце сколювання (де собака тимчасово загубив слід), заохотити гончака енергійно шукати втрачений слід. Коли ж гончак візьме слід, він ще з більшим азартом і голосом буде продовжувати гін звіра. Цим буде покладено початок наганяння, яке потрібно після цього систематично проводити в наступні дні. Continue Reading »