При розведенні слід пам’ятати про правильний підбір пар, тобто: 1) краще з кращим дає ще краще; 2) краще з гіршим погіршує краще, але поліпшує гірше; 3) погане з гіршим дає ще гірше.

На підставі цих положень підбирають батьків, які мають польові дипломи з оцінкою «дуже добре». Лише при таких умовах можна включати плідників до плану спаровування (в’язки), який, до речі, в кожному випадку пого­джується з секцією собаківництва при мисливських організаціях.

Як правило, суку перед спаровуванням треба звільнити від глистів і бліх. Не можна допускати до спаровування собак з будь-якими відхиленнями в статевих органах. Допускаються собаки молоді, активні, не гладкі й не худі. Отже, беруть суку, не молодшу двох і не старшу восьми років, а пса від двох до десяти років. Слід пам’ятати, що раннє спаровування також негативно впливає як па дальший розвиток самих плідників, так і на потомство (народжуються слабкі, недорозвинуті щенята).